Таке цікаве і неймовірне життя :)

5:06pm: Навчіть!
Хочу вміти ні про що не думати....

6:12pm: Басня :)
Чоловік пристрасно полюбляв рибалити, а дружина обожнювала читати.
Одного разу після ранкової рибалки чоловік повернувся втомлений до потєрі пульса та вирішив трохи вдома перекімарити. А дружина, хоч і не знала тої місцевості, вирішила прокататися на його човні. Вона трохи погребла (для прілічія), втомилась, вирішила заякоритися і трохи почитати шось офігітєльно полєзне....
Згодом до неї підгрібає риб.інспектор на моторці і щебече: "Доброго ранку, громадяночко. Чим це ви тут займаєтесь?" "Читаю" - поки що чемно відповідає вона, а сама думає: "Хіба не видно?" - "Але тут не дозволено ловити рибу". - "Так я ж і не ловлю... Ви ж бачите." - "Ну так! Однак у Вас є все необхідне для цього! Я змушений вас оштрафувати." - "Якщо ви це зробите, я подам на Вас заяву про згвалтування!", - відповідає, трохи сказившись, жінка. "Але ж я до Вас навіть не торкнувся.....!" - "Ага! Зате у Вас є все необхідне для цього!"

5:09pm: Іноді так буває...
... коли знаєш, що зараз зробиш помилку, але все одно її робиш... болісно відчуваєш наслідки, але ні про що не шкодуєш...

10:05am: Транспортне..
Примчала сьогодні на роботу о восьмій ранку як дурна... А все не тому що не спиться... а через те, що скінчився проїздний на метро... вирішила спробувати трохи поексплуатіровать маршрутку... Тепер на цілу годину довший робочий день... гг
Хоча, мені не смішно..
А може тепер довше спатиму?))) Навряд))

9:55am: Так кажуть...
Коли ти кохаєш, голос твого серця чують всі довкола;
Коли ненавидиш – він роздається лише в твоїй голові;
Коли помираєш – лише ти перестаєш його чути…

1:38pm: Тепло і затишно... по-домашньому
Я не нормальна. Так кажуть знайомі :))) Але хіба можна вважати за правду твердження, яке підтримує більшість, лише тому, що всі так думають? Більшість теж може помилятися. Як правило більшість завжди і помиляється :)))
Мені все одно, що вони про мене думають! Я про них взагалі не думаю... :))) (цілком згодна з Коко Шанель)
А я люблю таку погоду, туман, вологе повітря, аромат пожовклого листя, пронизливий холод і вдягатися не завжди по погоді :))) Щоб згадувати як там добре вдома, під ковдрою... або... в його обіймах... Дивитися крізь чорні голі гілки дерев на холодне сіре небо.. і згадувати яскраві барви літа, море і спеку :)))

12:45pm: :)

adopt your own virtual pet!

2:40pm: Я майже ніде ще не була....

1:58pm: А я росіян люблю :)
Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому,та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас у школі всі уроки тепер українською мовою ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповнювали, то я в графі національність написав, що я yкраїнець.
Всі очі вилупили...
А батько й каже:
- Гаваріш, шо yкраінєц тєпєрь? Ну-ну... Значіт завтра поедєш в школу нє на лєгковушкє, а на автобусє, как всє бaндєровци ездят. Поняв?
А дідусь і собі:
- А в школу внучєк на завтрак я тєбє дам нє 5 долларов, а 1 грівну. Как в украінском банкє, 1 к 5-і. Харашо?
А мати:
- Ну вот сєйчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі, якую дядя с Дальнєго вастока прівєз, а Ти будєш кушать картошку, як украінци. Харашо?
Сидять всі їдять...
А мати знову, підморгуючи до всіx з усмішкою, та й каже:
- Ну што синочєк, как оно, xарашо бить украінцем, а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
- Я... я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу...

10:19am: Народна творчість =)
Одного разу я гуляв у лісі, бачу - криниця...
Ну я підходжу, заходжу в ліфт, сідаю на велосипед, заводжу мотоцикл...
Тут Бац, до мене кондуктор підходить, і каже: ''Дядя, уступи місце''
А я кажу шо не курю. Так ця дитина як почне плакати! Але я не розгубився, і як не дам їй по пиці, а вона хапається за коліно і кричить: ''Моя спина! Моя спина!''
А я думаю, може вона зовсім вже того..? Виходжу я із цієї електрички, дивлюсь - маршрутка стоїть...
Ну підходжу і кажу: ''Вінстон синій і водяри 0,5''
Ну вона мені і дає Bond і пиво, я беру цю приму і самогон, і втікаю від цих мусорів!
Так ці пожежники мене на швидкій наздогнали! Наздогнали і кажуть: ''Ви здачу забули!''
Ну я беру кілограм яблук, і іду на базар торгувати!
Приношу, тільки встиг викласти ці банани, тут же ж бабка підбігає, і скупляє в мене всі персики, і каже, шоб я все склав в кульочок!
А я думаю, зовсім бабка здуріла, як я їй 20 кавунів в сумку покладу?!
Взяв я гроші і пішов додому! Більше я в ліс не ходив....і гриби не їв :)

5:07pm: Добре, що ти прийшла,...
...Осінь.
Нарешті. Добре, що ти є. Так само як є холодна біла зима і зелена квітуча весна.
Тепла... але вогка. Мальовнича.
Приємно було йти сьогодні на роботу...))) вранішній вогкий туман, поки що тепле повітря, вологе жовте листя приклеїлося до асфальту, створюючи хаотичну абстракцію просто під ногами... )))
Чудово було б ходити пішки на роботу...

3:50pm: Щастя є! :)))
Вчора купила нові професійні ролики :)) Гарнюні такі!!! А головне - мого розміру =))) Старі у порівнянні з ними просто лижі ))))
До кінця місяця я банкрут... намагаюся не думати про те, що за ті гроші мона купити нормальний холодильник :))) Жити треба сьогодні, а холодильник поки що нікудити поставити :)))

5:26pm: Все не як у людей... ))
Запросили мене сьогодні десь о другій годині дня на День народження. Все б нічого, якби той день не сьогодні і не на сім вечора... Тепер сижу.. щоки горять і мене всю чогось теліпає.. ))) І подарунка нема... зара буду летіти як навіжена його вибирати/шукати, а ще ж треба заїхати додому перевдягтись... навести марафєт.
Ховайся в жито!
Перша думка щодо подарунку - фляга, така блискуча красіва... Це нормально таке подарувати молодому мужчінє на 25 років? Щось мене тєрзають смутниє сомнєнья...

1:49pm: День четвертий
Без цукру, без солодкого. Ще не встановила, але іду на власний рекорд. :)))
-1кг. УРА!

ЗІ: Продовжую тортури на кулінарних сайтах )))

12:24pm: Демієн Хьорст
Півдня себе вмовлаля, щоб сюди зайти і написати про те, що бачила вчора. Не лежить душа до писанини, але все-таки...

Як завжди, чісто случайно, дізналась, що в Києві вже півроку йде виставка того самого Хьорста, жуть як відомого на весь світ своїми моторошними шедеврами сучасного мистецтва. Пішла. І не пошкодувала. Цікаво, незвичайно, дуже не звичайно і що особливо сподобалось - виставка виправдала мої сподівання. Це дійсно щось інше.
Що справило враження: мозаїка виліплена на фабованому полотні із крилець справжніх метеликів; гігантська попільничка зі справжніми недопалками; підвішена корова; куб з мухами; шар що "висить" над лезами; картини мальовані побутовою фарбою; дзеркальний стенд-картина із лікарських пігулок/таблеток; картини-фото еритроцитів і ракових пухлин із лезами скальпелів, що тирчать назовні...

Не сподобалось: чорні картини з черепами. Вони із смислом і усьо такое... але не вражає... абсолютно нічим.

Що б я там переробила: відрубану голову корови, що лежить в кубі з живими і дохлими мухами намазала медом, або чимсь таким ... щоб мухи на неї сідали. А то неправдоподібно виходить. Акулу розпиляла б не вздовж, а впоперек. Мені так цікавіше...

Усім раджу. Виставка ще триватиме до 25-го вересня і вхід вільний.

5:43pm: Діряві руки ... на щастя.
Розгатила сьогодні на роботі дві чашки. Точніше одну чашечку для еспрессо і коктейльний бокал... Кажуть на щастя :)

3:06pm: Трушна садомаза
Передмова:
- Я худею.
- Давно?
- Почти полчаса.
- Заметно уже.
- Правда?
- Ага. Глаза голодные.

Точнісінько як я.. :) В неділю вирішила - всьо! Ніякого мучного і нічогісінько солодкого. НІЯКОГО цукру-меду і т.д. Досить спокійно поки що тримаюсь, але чомусь у вільну хвилину залізла на кулінарний сайт і давай там копатися в тортах, печенюшках і т.д.... і хочеться то все приготувати... а їсти ніззя.

2:17pm: Цепонуло і поволокло... =)
Люблю жити таким життям... коли воно біжить шаленим потоком, несучи тебе петляючим руслом і періодично занурює у мутну воду по самісіньке "нємогу", волочить по дну потім викидає на поверню даючи набрати повні груди повітря - свіжого й приємного, або смердючого й гарячого... коли як пощастить :))) А потім знову на дно і так смачно шльоп об якусь ні в чому не винну камінючку і далі волочить... чи тащить... :))) і я тащуся разом з ним =)

5:25pm: Брєд сивої кобили або які нам сняться сни...
Іноді вражає кумедність ситуації, яка може наснитися... та й взагалі... сни - то дуже дивна річ...
От, наприклад, наснилось мені нещодавно, що мій шеф приймає у мене іспит з історії... здається середніх віків... невпевнена ))))
А потім, як то завжди буває у снах, зовсім інше оточення, ніби новий слайд перед очима (якщо сприймати сон, як перегляд діафільму) і я в іншому вбранні... в білій блузочці з коротким рукавом і рожевими рюшами... фу... не мій фасон і стиль, але мені було гарно :)))) і я виправдовуюсь перед шефом, чому нап,ялила такий шокуючий несмак на себе...
Хто знає що таке "Лимідж"??!! От і я не знаю... і в гуглі нічого не вигуглила... А увісні таке слово було... і, якщо я не помиляюсь, означало рибу якусь...
Отака от маячня :)
Якщо першому і другому я можу дати пояснення, виходячи із проблематики (певні вимоги до виконання доручень, дрескод на роботі) то останнє....

4:36pm: Про злюків-бобрів
Я зара злюка бобер... писатиму усяку хню... попереджаю.
мені чомусь недобре, хочеться упасти головою вниз з 15-го поверху на проїжджаючий дорогою грузовик з купою сіна, але промазати і розмазатися червоною кашою по асфальту...
Чи всім таке буде?

А ще мене непереборно тягне у грозу в поле з залізними граблями... тілльки нема в Києві поля з жовто-сірою колючею стернею.... і граблів у мене немає...
Хочеться впіймати блискавку за хвоста.. я її чомусь зовсім не боюся. Іноді навіть хочеться щоб вона шарахнула поруч. Досить дивне відчуття. Це мабуть після чергового струсу мозку в лютому цього року. А що? Може перемкнуло. А може я дійсно сходжу з розуму... явні ознаки помоему... я не психіатр, але є підозри...

2:29pm: Про Дж.Лондона
Прочитала на днях Дж. Лондона "Маленькая хозяйка большого дома". Захоплююсь цим письменником!
Є у нього якась така непідробна справжність, реалістичність... твори наскрізь пронизані духом порядності, честі і гідності. На таких книжках треба виховувати дітей. Однозначно.
А більш за все мені імпонує трагічність (та ж сама реалістичність) розв,язки. Майже всі твори закінчуються трагедією, але вона не вбиває, вона залишає надію...
Дочитуючи останню сторінку, я плакала. Кажуть, коли людина плаче, переживаючи чуже горе - очищується її душа.

2:53pm: Із серії "чісто случайно"
На вихідних поїхали з друзями на Десну смажити попи та купатися. Приїхали значить... відпочиваємо собі мирно тихо. Виходжу з води на берег, дивлюсь машина стоїть точнісінько така ж як у брата. Ну думаю "мало лі".... Повертаю голову. Метрів за три біля нас брат з дружиною заякорилися =)
Щоб ви розуміли.... за 23 роки своєї сознатєльної жизні... саме в цьому місті на Десні я була вперше... тобто я не знаю скільти треба оцих співпадінь, щоб ми там зустрілися... Там найтися нереально навіть якщо домовишся!!!!
Один з тих випадків коли виграють мільйон в лотерею. Сто пудов.

12:45pm: Малинові барви...
Гроза влітку. То щось надзвичайно магічне, таємничо-чарівне. Особливо коли її не чекаєш. Особливо, коли ти не вдома. Особливо, коли єдиним дахом над головою є неосяжна чорна грозова хмара. Коли денну спеку раптово і ненав,язливо краде вологий теплий вітер, сповіщаючи про дощ...
Ти спостерігаєш, як усі довкола починають з острахом позиркувати на важку сіру хмару десь на горизонті... нервово жмакаючи, складають речі, щоб утікти.
І це тобі подобається, бо ти знаєш, що зовсім скоро ти тут залишися одна. На одинці з грозою, оксамитовим рокотом грому і малиновою блискавкою :) Те, що вона вкрала малинові барви, буде видно потім, а поки що із справжньою, чомусь ванільною насолодою ловлю на собі погляди відвертого нерозуміння.
Але ж я те люблю. Як спочатку над головою живописно малює ламані криві блискавка.... ніби небо ламається ))) Як на долю секунди темрява зникає у яскравому спалаху і ти ніби очима фотографуєш картинку перед собою, бо за мить вона зануриться у темінь... А потім вдаряє грім! Так, що аж земля дрижить... і котитьтся той грім кудись у бік, лоскочучи вуха, і пробуджує якісь дивні відчуття... десь під серцем. Періщить дощ. Злива. Теплі важкі краплі падають і, розбиваючись, розлітаються у різні боки. Мокрий одяг прилипає... по тілу біжать струмочки того, що зовсім недавно було сірою хмарою....

11:27am: Собсно...
Чого я сюди зайшла?
Щоби написати черговий нищівний відгук про те, які чоловіки сво.... і як я їх лю...
Але не буду. Бо то не так. Ну "тормозять" іноді... ну з ким не буває... а може то у них така "захисна реакція" )))) Я ж теж часто на дурепу кошу, щоб уникнути "відповідальності" )))
МИР!

11:15am: Виповзла на роботу
Сьогодні відкрила свій журнал... Давно тут не була :) Це для мене стало одразу помітно :))) Відкривала стрічку друзів (не знаю яким чином), але натомість відкрилась моя власна сторінка... Читаю... Читаю і дивуюсь... Це ж треба! Така душа рідна... прям друга Я... тільки я так писати не вмію... :)))
Кумедно було виявити, що то мої записи про які я вже не пам,ятаю ))))